Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Подкатегории

  • Голонасінні

    Голонасінні (Gymnospermae, Pinophyta) — парафілетична група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки і назва групи). В основному голонасінні – це дерева і кущі, трав’янистих рослин серед них немає. Поширені по всій земній кулі. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, - значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин на суші. Важливим пристосуванням до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіневий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім’ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насінною шкіркою.

    Стають досконалішими провідні і покривні тканини. Добре розвинутий камбій сприяє росту стебла в товщину. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам.

    Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не водночас. В одних видів листки великі, розсічені, у інших – дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.

    В життєвому циклі голонасінних спорофіт має велике значення: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофіту. Гаметофіти розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин.

    Сучасні голонасінні поділяються на чотири класи: Саговникоподібні, Гнетоподібні, Гінкгоподібні і Хвойні.

    За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні. У тропіках і субтропіках обох півкуль Землі в низькорослих вічнозелених сухих лісах і чагарниках зростають саговники. Вони зовні дуже схожі на папороті або пальми.

  • Папоротеподібні

    Папоротеподі́бні або просто папороті (Filicopsida або Pteridophyta) — група судинних рослин, належить до групи Moniliformopses. Папороті з'явилися на Землі близько 400 млн. років тому протягом девонського періоду палеозойської ери. Вони були справжніми гігантами і формували рослинний покрив нашої планети. Папороті утворювали цілі ліси. Зараз деревовидних папоротей на землі залишилося мало. Сучасні папороті набагато менші за розмірами від тих, котрі існували у попередні геологічні періоди. На Землі існує близько 300 родів та більше 20000 видів папоротей. У лісі папороті зустрічаються в нижньому і верхньому ярусах, а також на гілках великих дерев або в розколинах скель. Розмножуються спорами. Папоротеподібні не мають справжнього листя, перисторозсічений «листок» папороті називається вайєю. З 19 століття папороті популярні як кімнатні рослини.

     

    http://uk.wikipedia.org

  • Плауноподібні

    Плауноподібні (Lycopodiophyta, інколи Lycophyta) — підрозділ судинних рослин. Ця група є найстарішим сучасним підрозділом судинних рослин, який виділився близько 420 мільйонів років тому. Вони відрізняються від решти судинних рослин наявністю мікрофіл — листків, що мають тільки одну судину — на відміну від набагато складніших мегафіл у папоротевих і насінних рослин.

    Усі сучасні представники плауноподібних — багаторічні вічнозелені трави, поширені на зволожених ділянках лісів у помірній та особливо субтропічній та тропічних зонах. Пристосуваннню та виживанню на суходолі сприяли вдосконалення будови вегетативних органів, переважання спорофітного покоління в циклі відтворення тощо. Розмножуються за допомогою спор і мають макроскопічне чергування поколінь, хоча деякі з них — гомоспорні, а інші — гетероспорні. У циклі відтворення плауноподібних переважаючим поколінням є нестатеве, що має пагін, який складається з повзучого стебла, дрібних листків і додаткових коренів. Стебло вилчасто галузиться і на ньому спірально розміщені листки. На верхівках спрямованих угору пагонів у середині літа утворюються спороносні зони зі спорангіями. Спори захищені від висихання і можуть поширюватися вітром. Гаметофіти невеликі і живуть самостійно. Статеві органи гаметофіта в одних видів розміщені на одній рослині (плауни), а в інших — на різних особинах (молодильник).

     

    http://uk.wikipedia.org

  • Покритонасінні

    Покритонасінні або квіткові рослини (Angiospermae або Magnoliophyta) — таксон вищих рослин, які формують квітки. Ця найважливіша група наземних рослин налічує понад 165 порядків, 540 родин, більше 13 000 родів і, ймовірно, не менше 250 000 видів. По числу видів квіткові рослини значно перевершують решту груп вищих рослин, узятих разом. Вони складають одну з груп насінних рослин. Найважливіша особливість квіткових рослин — наявність спеціалізованого органу, квітки, що бере на себе функції розмноження і залучення агентів запилення. Квіткові рослини формують свої насінні зачатки в порожнині зав'язі, яка утворена зрощенням колись відкритого плодолистка. Стінки зав'язі після запліднення розростаються і видозмінюються, даючи структуру під назвою плід. У решті груп насінних рослин насіннєвий зачаток не прихований від запилення, а насіння не поміщене в дійсний плід, але іноді насіння можуть покривати м'ясисті структури, наприклад, у представників роду тис.

     

    http://uk.wikipedia.org